За підрахунками українського міністерства закордонних справ, вступ країн-сусідів до Євросоюзу коштуватиме нам втратою 7 млрд. EUR. У зв’язку з цим, зовнішньополітичне відомство вимагає від ЄС грошової компенсації чи бодай сприяння створенню зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. На тому тижні комісар Єврокомісії Кристофер Паттен дав чітко зрозуміти нашій дипломатії, що ніяких відшкодувань не буде. Отже, зі слів заступника міністра закордонних справ Олександра Чалого для України розширення ЄС – своєрідний економічний шок.

Наступного року за рахунок Польщі, Угорщини, Чехії, Словаччини, Словенії, Латвії, Литви, Естонії, Кіпру та Мальти відбудеться розширення Євросоюзу. За прогнозами Олександра Чалого після цього, у перші два роки через обмеження доступу наших товарів на ринок ЄС ми щороку втрачатимемо півмільярда Євро. Одними з перших постраждають аграрії. На сьогодні ринок сільгосппродукції 10 країн-кандидатів до ЄС дає нам 80 млн. Євро.

Тепер цей сектор для нас закривається. Разом з цим ми втрачаємо традиційні ринки машинобудування. З діркою від баранки можуть залишитися українські металурги. Торік країни-кандидати до ЄС за $150 млн. купили у нас 820 тисяч тон сталі. Тепер цей регіон стає нам не досяжний. Адже квота України на експорт металопродукції до країн Євросоюзу лише 185 тисяч тон на рік. Щоб її збільшити, до необхідних, щонайменш до 850 тисяч тон, українська дипломатія вже зараз має сісти за стіл переговорів з Європою.

Зі слів Кристофера Паттена, ЄС «готовий обговорювати питання, металургії», але без бою західні лобісти ливарного бізнесу не дадуть розширити українську квоту металопрокату. Чиновники від Єврокомісії вже поставили нам жорстокі умови. Пан Паттен недвозначно натякав, що для розширення квот українці щонайменш мали б скасувати мито на металобрухт. Але така процедура неминуче завдасть збитків нашим металургійним комбінатам. До того ж, об’єднана Європа заявила, що зголоситься говорити з Україною на рівних лише коли та приєднається до Світової Організації Торгівлі (СОТ).

Отже, поки ж з нами говорять як суворий батько із неслухняним сином. Водночас, країни кандидати не хочуть задурно втрачати порівняно дешеву, та якісну українську сталь. Зокрема Польща та Естонія вже звернулися до ЄС з проханням не обмежувати імпорт українського металу до їхніх країн. У іншому разі поляки та прибалти змушені будуть купляти листову сталь на Заході, де кожна тонна на $100 дорожче. А хіба не цього прагнуть західні металовиробники?

В тилу у друзів
Уважно слідкуйте за цінами на улюблені рибопродукти з Естонії. Наступного року вони вас неприємно здивують. Адже від розширення ЄС суттєво постраждає бізнес орієнтований на режим вільної торгівлі з країнами Балтії. Експортери відчують падіння конкурентоспроможності у наслідок розповсюдження на нових членів ЄС угод про торгівельні обмеження з третіми країнами. Антидемпінгові розслідування та нетарифні обмеження, технічного, санітарного та ветеринарного контролю високий бар’єр для українських експортерів, через який не легко буде перекинути свою продукцію.

Великий клопіт чекатиме наших виробників хлориду калію. До сьогодні, 100% цього продукту експортувалося до десятки країн-кандидатів ЄС. Також, нова „залізна завіса” сприятиме падінню обсягів транзиту у Східному напрямку. А візовий режим завдасть, та й вже завдає, удар і без того кволій українській туристичній індустрії. Не важко спрогнозувати як всі ці нововведення відіб’ються на міграції робочої сили. Відомо, що для Західноукраїнської глибинки європейський ринок праці був чи не єдиним джерелом існування.

Середній та малий бізнес, що був побудований на торгових, зовнішньоекономічних зв’язках напевно накаже всім довго жити. І нарешті, азійці, скористаються новим статусом України – сусіда ЄС і перетворять нашу країну із транзитної зони, у країну накопичування нелегальних мігрантів. А це рахуйте, ще мінус кілька мільйонів гривень зі скромного держбюджету України. Всі ці випробування чекають на нас після 1 травня 2004 року, тоді планується закінчити офіційну процедуру прийому нових членів ЄС. Тому саме зараз цілком слушно вимагати від сусідів бодай якусь компенсацію за проведення економічних реформ, які зачіпають національні інтереси України. Чи проведення спільних заходів на подолання економічного колапсу.

Глас волаючих у європейській пустелі
Український уряд ще плекає надію бути почутим у Брюсселі щодо отримання грошової, або матеріальної компенсації. „Ми хочемо визначених, чітких домовленостей про наш доступ на ринок ЄС, і наданні Україні, якомога скоріше статусу країни з ринковою економікою” – таку заяву нещодавно оприлюднив один з керівників МЗС, Олександр Чалий. Але поки західні дипломати слабо реагують на українські ініціативи. Втім, перші рухи в цьому напрямку все ж таки відбуваються. Цього тижня Європейська Комісія заявила що наступного року починає в Україні реалізацію програми "Нове сусідство". Проект розрахований до 2006 року. Ним передбачається прикордонне співробітництво між Україною, Польщею, а також Угорщиною, Словаччиною, Румунією.

Упродовж 2004-2006 рр. Євросоюз планує на цю програму виділити 75 млн. Євро. Це дає право сподіватись, що у короткостроковій перспективі можливо досягнення прогресу у переговорах про візовий режим з деякими країнами-кандидатами. Однак, реального прориву тут слід очікувати не раніше 2005 року. Себто після президентських виборів, та вступу України до СОТ. Напевно до цього часу європейські емісари вимагатимуть від України вирішення низки торгових конфліктів між нами та країнами блоку ЄС. Зокрема мова йтиме про компенсацію ПДВ експортерам.

Нормальні герої завжди йдуть в обхід
Втім не єдиним Євросоюзом житиме світ. І це вже нам на користь. Зі вступом до ЄС країни кандидати будуть змушені збільшити витрати на виробництво власної продукції. У найближчий час собівартість продукції країн-новачків зросте у кілька разів, десь до рівня стандартного для ЄС. Від того інвестиційна привабливість України має зрости. Передусім, робочі руки коштуватимуть у нас дешевше, аніж в країнах Заходу. Також ми матимемо більш м’які вимоги до законодавства ніж країни ЄС. Відтак у нас вигідніше розміщувати виробничі сили. Вступ України до СОТ – додаткова фора у конкурентній боротьбі.

Вже сьогодні в Україні відчуваються перші реакції світового бізнесу на побудову Новою Європи. Приміром, на початку листопаду поновилася дискусія України та Норвегії (також не учасника ЄС) про спільну співпрацю у рибопромисловості. Норвежці зараз розглядають можливість створення в Україні міцної рибопереробної бази, в яку планують направити $300 млн.

«Висока вартість робочої сили у Західній Європі, робить їхню продукцію надто дорогою, пояснює експерт Центру стратегічних проектів Валерій Калустов. Тому у Світі відбувається стала тенденція переносу трудомістких операцій до країн з порівняно низькою заробітною платнею». А це нові робочі місця, інвестиційні проекти тощо. Також реакція західного бізнесу на розширення ЄС відчувається і в галузі машинобудування.

Концерн Volkswagen розмістив у Закарпатті виробництво популярних на пострадянському ринку автомобілів Skoda. А у Запоріжжі вже збирають Opel та Mercedes. Отже, єдиною поки можливою реакцією на розширення ЄС з нашого боку може бути створення сприятливих інвестиційних умов для іноземного капіталу. Для цього не обов’язково чекати на милість від Брюсселю, тим більш, що там її нема. Сприятливі умови перш за все куються у парламенті де виписуються основні правила за якими діятиме бізнес в Україні. Поки, у депутатів це виходило не надто красиво.

В результаті, за роки незалежності у нашу економіку було вкладено менше ніж $6 млрд. іноземних інвестицій. Скажімо в ту ж Естонію, понад $40 млрд., хоча ця прибалтійська республіка вдвічі менше за Київ. Інвесторів стримує низькі доходи населення та не стабільність законодавства. Не приваблює капіталістів і висока доходність української нерухомості. Це десь 100 відсотків рентабельності ринку житла, та 30% - будівництво крупних торговельних центрів.

Спасіння потопаючих справа рук самих потопаючих
Щодо українського малого та середнього бізнесу, який зорієнтований на Західний ринок, створення спільних підприємств полегшить їхнє завдання проникнути до європейського споживача. Приміром українське СП десь на території Балтії, чи-то Польщі, Чехії тощо, за пів року почне працювати в умовах єдиного ринку ЄС. На думку експертів перспективними в цьому сенсі можуть бути будівельні СП, аграрні та СП у переробній промисловості. Приміром український важковаговик Індустріальний Союз Донбасу вже заявив про своє бажання купити металургійні комбінати Польщі та Угорщини. Напевно це не останній приклад приватної євро інтеграції. У будь якому разі коридор між Європою та Росію звузився, а відтак українському істеблішменту тепер необхідно швидше вирішувати питання – Камо грядеш Україно?

Президент “Центру суспільно-правових досліджень”
Олег Бойко