За два місяця в Україні мають стартувати земельні торги. 1 січня 2005 року, згідно перехідних положень Земельного Кодексу, закінчується термін дії мораторію на купівлю-продаж ріллі. Щоправда ділової активності на цьому ринку поки що не спостерігається. І причина цілком зрозуміла. Парламент із заздрою єдністю голосує за продовження мораторію на купівлю-продаж землі.

Президент з непохитною стійкістю накладає вето на такі депутатстві ініціативи. Ось тепер Рада у черговий раз перенесла старт земельних торгів, аж до 2008 року. Слово знов за главою держави. Але на думку Олега Бойка, президента «Центру суспільно-правових досліджень» на цей раз мораторій все ж таки вдасться подовжити.

- Звідки така впевненість?

Перш за все через те, що сьогодні як ліві, так і праві, незалежно від своїх ідеологічних уподобань єдині у прагненні продовжити мораторій на продаж землі. Всі лідери президентських перегонів також неодноразово заявляли про необхідність подовження мораторію на впровадження землі у комерційний оббіг. Якщо навіть Леонід Кучма знов накладе вето на останні ініціативи парламенту, не великий клопіт для Верховної Ради, скажімо за місяць проголосувати ще раз, а за місяць новий глава держави підпише цей документ. Або інше, Рада й сьогодні здатна подолати вето Президента. Для цього необхідно 300 голосів. Хочу нагадати, що у червні за продовження мораторію на куплю-продаж землі проголосувало 304 парламентарі. Отже, гасло „земля – селянам” поки що доведеться відкласти, щонайменш на два, або навіть три роки.

- Чому саме два, або три роки?

У даному випадку принципова позиція обумовлена не терміном, а метою, що стоїть за цими роками. За цей час парламент має доопрацювати закони, брак яких унеможливлює чесні земельні торги. Одного Земельного Кодексу замало. Треба вже врешті-решт провести повну заміну сертифікатів на землю державними актами. Тому що лише вони фіксують право власності. На сьогодні лише половину селян отримали такі документи. Отже, решта не має формального підтвердження своїх земельних прав. У Держкомземі кажуть, що така робота може бути завершена десь до кінця 2006 року. Також слід розробити програму довгострокового пільгового кредитування селян, які мають намір купити землю для свого аграрного бізнесу. Це підвищить конкуренцію на ринку землі серед покупців, що сприятиме підвищенню ціни землі. До того ж, поки що абсолютно слабкий і нежиттєздатний законопроект „Про ринок земель”, за який влітку проголосував парламент. Щоправда лише у першому читанні. Цей документ створює не рівні умови для фізичних та юридичних осіб. Приміром пропозиція, що купувати рілля може лише громадянин України, який має аграрну освіту. Враховуючи освітянський рівень у більшості сіл, можна лише мріяти, що тут знайдеться бодай десять людей, що відповідають цим умовам. Також 53 стаття законопроекту в якій йдеться про продаж землі іноземцям - фізичним та юридичним особам, суперечить 129 статті Земельного кодексу - яка передбачає особливий порядок продажі земель лише державної та комунальної власності. Ну, і так далі.

- Водночас Президент неодноразово наголошував, що продовження мораторію на купівлю-продаж землі згубно вплине на аграрний ринок. І з цим важко не погодитися. Якщо землю не пустити в комерційний оббіг - банки й надалі не кредитуватимуть село, адже у селян нема належної застави. Іноземці не інвестуватимуть в аграрний сектор тощо. Чи не вважаєте Ви, що наслідки від цих зволікань можуть бути більш згубними, аніж від впровадження купівлі-продажу земель?

Насамперед я хочу визначити свою позицію. Земля в кінці-кінців має стати товаром. Але для цього слід створити передумови.

- Хіба їх зараз недостатньо?

Ну, скажімо, за яку ціну Ви сьогодні купили б 1 га землі сільгоспризначення?

- Я не можу точно визначити це, бо я не фермер, але скажімо, якщо спиратися на позицію того ж Деркомзему, то 1 га рілля (щоправда залежно від місцевості) – коштує приблизно 10.000 гривень.

Це абсолютно умовна цифра. Селяни, як власно і науковці, досить скептично ставляться до неї. Приміром за підрахунками академіка аграрних наук, професора Шпичака в Україні ціна 1 га ріллі сільськогосподарського призначення після скасування мораторію становитиме від 300 до 800 гривень. За такої ціни відпадає один із важливих чинників включення даного ресурсу в ринкові відносини - отримання обігових коштів через заставу землі в іпотечний банк. Фінансисти надають під заставу гроші у межах 50% вартості застави. Отже, 50% від проектованої ціни гектар ріллі 300-800 грн. не вирішує питання фінансової допомоги. Простий комбайн коштує десь 350 тисяч гривень. Додайте, що витрати на пальне, зерно тощо.

- Ваша позиція наводить на сумні думки. Так ми ніколи не запровадимо в країні механізм земельного ринку. Чи не виникне тоді ситуація, що землі прийдуть у занепад, і ми вже у пожежному порядку рятуватимемо аграрний сектор?

Ні, земля вже зараз є одним з великих центрів тяжіння капіталу. Зараз інвестиції в сільгосподарство навіть на умовах оренди подекуди приносить до 400% прибутку. Сьогодні в сільськогосподарських підприємствах орендована земля складає до 85%. Отже, бізнес розуміє який а землею прихований великий потенціал. Тому продовження мораторію на продаж землі має на меті не допустити концентрацію сільгоспугідь в руках небагатьох власників (так званих латифундистів) і, як наслідок, подальша спекуляція землі. Щоправда, це штучне утримання.

Тому воно не може бути тривалим. Сьогодні не важко заволодіти землею, скажімо шляхом передачі її у дарунок, спадщину, тощо. Статистика свідчить, що серед тих, хто отримали земельний пай лише 53% працюють в аграрній сфері. Значну частку власників землі становлять пенсіонери. Загалом, активна частина селянства віком до 50 років - потенційні власники - не перевищує 25%, себто 1,5 млн. людей. Це вказує на те, що парламентарям необхідно бути не лише однодумцями під час внесення змін до Земельного Кодексу якими продовжується мораторій на купівлю-продаж землі, але й плодовитими щодо законодавчих ініціатив які завершили б земельну реформу і запустили здоровий механізм ринку землі. Але на жаль на цьому етапі, ідеологічні розбіжності можуть стати на заваді Ради. У такому разі селяни становитимуться заручниками надто заполітизованого парламенту. Треба відкинути усі зайві амбіції і спрацювати на прискорення аграрної реформи.

Олександр Пасховер