З початком 2004 року в жодної особи, яка піклується про стан власного гаманця, не залишилося поза увагою те, що податкова реформа набирає обертів. В її руслі найбільш кардинальних змін зазнало оподаткування доходів, які отримують фізичні особи. Так, на заміну звичного нам Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” 1 січня 2004 року вступив в силу Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб”. Що нового приніс із собою цей закон?

Перш за все, було змінено ставку податку – відтепер вона обраховується не за прогресивною шкалою в залежності від отриманого прибутку як здійснювалося раніше (за мінімальною 10%-ковою ставкою обкладався прибуток, що становив менше 85 гривень і за максимальною 40%-ковою ставкою – прибуток, що перевищував суму 1700 гривень), а визначається єдиною ставкою в 13% (з 2007 року – 15%). Окрім цього замість поняття “неоподатковуваний мінімум доходів громадян” вже застосовується термін “мінімальна заробітна плата”, що дозволяє фізичній особі мати неоподатковувану заробітну плату, за умови, якщо вона дійсно є мінімальною і ця особа складе заяву власному роботодавцю.

За умови подання річної декларації громадянин також має право зменшити суму власного загального річного оподатковуваного доходу на суму (вартість) витрат, понесених у зв’язку з придбанням товарів, робіт або послуг. Сума таких витрат за Законом носить назву “податковий кредит”. Для того, щоб його отримати громадянин зобов’язаний вказати в декларації на документальне підтвердження понесених витрат, а, отже, варто зберігати такі документи, як фіскальні або товарні чеки, товарні накладні, договори тощо упродовж строку, достатнього для проведення податковою адміністрацією перевірки стосовно нарахування такого кредиту. Віднести до податкового кредиту можна такі витрати як: частину суми процентів за іпотечним кредитом, частину суми коштів, сплачених закладу освіти на навчання, витрати на придбання життєво необхідних ліків тощо. 

Поруч із зменшенням ставки податку була розширена і база оподаткування. Відтепер обкладатимуться податком не лише легальні доходи, а й доходи, отримані незаконним шляхом (в тому числі і хабарі). Сплатити податок доведеться від доходу по операціях з нерухомістю: продажу і міни – ставка податку буде залежати від того, коли нерухомість була придбана – до чи після набрання чинності законом – та від її площі; з подарунків (з 2005 року), якщо вони отримані не від подружжя, зі спадщини (ставка податку в даному випадку різниться в залежності від ступеня родства спадкоємця і спадкодавця, вона може становити 0%, 5%, 13% і навіть 26%). З недержавних лотерей щасливчику доведеться сплачувати податок в розмірі 26%, а з 2007 році – навіть 30%. Обкладатимуться податком за ставкою 5% і отримані проценти по депозитах у банку.

В рамках розгляду основних положень податкової реформи варто згадати останні зміни, внесені до системи пенсійного забезпечення. Відтак Закон “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” припідніс несподіваний “подарунок” багатьом суб’єктам господарювання, змінивши усталену досі податкову систему. Головним чином закон вивів за межі податкового регулювання пенсійні внески, які відтепер не вважатимуться податковими зобов’язаннями. Можливо вести розмову про пенсійну реформу в контексті податкового законодавства зважаючи на вищезазначену обставину було б не коректно... якби новий закон не вплинув на розмір “податкового тягаря” суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали для себе спрощену систему оподаткування.

Нагадаємо, що до 1 січня 2004 року малі суб’єкти підприємництва – юридичні особи - на підставі Указу Президента України № 746/99 від 28 червня 1999 року обирали для себе спрощену систему оподаткування і сплачували єдиний податок в розмірі 6% або 10% (в залежності від включення до єдиного податку ПДВ) і, таким чином, звільнялись від уплати багатьох видів податків і обов’язкових платежів, одним з яких і був збір на обов’язкове державне пенсійне страхування. Але зі вступом у силу пенсійного Закону “привабливий податок” зазнав іншого забарвлення, оскільки з 1 січня 2004 року “спрощенці” зобов’язані нараховувати і сплачувати внески з фонду оплати праці робітників, а це додаткові на сьогодні 32% нарахувань на фонд заробітної плати робітників і 1 (і 2%) утримання на пенсію з заробітної плати працівника. По суті малі суб’єкти підприємницької діяльності зазнали подвійного оподаткування, оскільки відповідно до зазначеного Указу Президента України збір на пенсійне страхування входить до єдиного податку. І, як наслідок, бажаючих становити ряди “спрощенців” зменшилось, а подальша тінізація ринку праці і заробітної плати набирає нових обертів. 

Платити збір на пенсійне страхування окремо від єдиного або фіксованого податку відтепер зобов’язані і фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності – для того, щоб ведення бізнесу зараховувалося їм до страхового стажу. А за невиконання нових “пенсійних обов’язків” і у випадках несвоєчасної сплати або сплати не в повному обсязі страхових внесків до винних суб’єктів будуть застосовуватись фінансові санкції, а посадові особи можуть бути притягнуті до цивільно-правової, дисциплінарної, адміністративної і навіть кримінальної відповідальності (Генеральна прокуратура України та Верховний суд вже мають завдання з підготовки пропозицій щодо внесення відповідних змін до Кримінального кодексу України).

Не викликає сумніву, що зміни до пенсійного законодавства повинні мати наслідком відповідні зміни і до податкового законодавства в частині регулювання спрощеної системи оподаткування з тим, щоб залишити цю систему привабливою для суб’єктів малого підприємництва. Доцільним було б переглянути і ставки єдиного податку. 

Поруч із змінами в оподаткуванні доходів фізичних осіб деяких змін зазнала і система оподаткування прибутку підприємств. До однойменного Закону були внесені зміни, спрямовані не лише на зменшення загальної ставки податку: починаючи з 1 січня 2004 року ставка знижена з 30% до 25% - а й на змінення порядку і норм амортизації, встановлених для основних фондів групи 1, 2, 3. Відтак згідно Закону на 2004 рік зупинено дію підвищених норм амортизації, встановлених для основних фондів групи 1, 2, 3, крім дії цих норм до амортизації витрат, здійснених платником податку після 1 січня 2004 року у зв’язку з придбанням або виготовленням нових основних фондів зазначених груп, які використовуються у виробничій діяльності платника податку та які раніше не були в експлуатації, а також витрат на поліпшення зазначених новопридбаних основних фондів, понесених платником податку після 1 січня 2004 року.  З початком цього року почали застосовуватись інші норми амортизаційних відрахувань для основних фондів груп 1, 2, 3.  Так норми амортизації для 1 групи встановлюються у розмірі 2% до балансової вартості групи на початок звітного періоду, для 2 групи – 10%, а для 3 групи – 6%. Але платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують зазначені вище.

Таким чином, податкова реформа набирає обертів. І наведені новели законодавства – це лише її початок.

Iнші статтi:

Необгрунтована ініціатива чи вади законодавства?  Далi

«Налоговики» будут отлавливать нарушителей компьютерными сетями  Далi

Жизнь взаймы  Далi

Оподаткування доходів фіз осіб: що нового?  Далi

Сквозь тернии..к терниям  Далi

Отладка механизма  Далi

Всi статтi