Одним з найпоширеніших і найважливіших видів суспільних відносин в більшості країн, особливо європейських, безперечно вважаються цивільні відносини, адже саме ними охоплюється врегулювання питань підприємництва, права власності, укладання договорів, спадкування тощо. Цим пояснюється неабияка зацікавленість держави до створення такого правового поля, де ці відносини могли б розвиватися вільно та гармонічно. Україна не є виключенням з цього правила.

Часи переходу від планово-централізованої системи економіки до побудови ринково-капіталістичних відносин вимагали від уряду оновлення цивільного законодавства, яке вже не тільки не відповідало вимогам часу, а й гальмувало розвиток бізнесу. Не випадково початок 2004 року охарактеризувався набранням чинності нового Цивільного кодексу України, прийнятого 16 січня 2004 року. В порівнянні зі старим, цей документ не лише виглядає значно більшим і об’ємним, а й містить досить нових положень і правил.

Даючи загальну характеристику цьому документу, необхідно відмітити, що він складається з окремих книг, які регулюють відокремлені інститути цивільного права. Загалом цих книг нараховується шість: “Загальні положення”, “Особисті немайнові права фізичної особи”, “Право власності та інші речові права”, “Право інтелектуальної власності”, “Зобов’язальне право”, “Спадкове право”.

В книзі “Загальні положення” подається перелік правил, які визначають, з чого складається цивільне законодавство, на підставі чого виникають цивільні права і обов’язки, як виконуються цивільні обов’язки. В цю книгу включені положення про фізичну особу як суб’єкта цивільних правовідносин, про правове становище, види та порядок створення юридичних осіб. А також подаються загальні правила про об’єкти цивільних прав, правочини, представництво, та позовну давність.

В цій книзі звертає увагу наявність існуючих до 2004 року в теорії положень, згідно яких неврегульовані цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, а також до них застосовуються аналогія закону та аналогія права. Таким чином, на сьогоднішній день при відмові суду від розв’язання спірного неврегульованого законом питання на основі застосування аналогії закону чи права зацікавлена особа буде мати достатні підстави для того, щоб визнати таку відмову необґрунтованою.

Цікавою новелою кодексу є врегулювання питання про відшкодування моральної шкоди. По-перше, документ дає визначення, що саме охоплюється поняттям моральна шкода, а по-друге з’являється положення про те, що розмір шкоди визначається судом, враховуючи вимоги розумності і справедливості. В законі відсутні посилання як на мінімальний, так і на його максимальний розмір. Таким чином, законодавець не обмежує суд у виборі підходящого розміру відшкодування моральної шкоди.

Абсолютно новий підхід закладений у новому Цивільному кодексі щодо регулювання правового становища юридичних осіб. Документ класифікує юридичних осіб на осіб приватного права, які створюються відповідно до ЦК України, і на осіб публічного права, які створюються відповідно до владно-розпорядчого рішення органів державної влади. За організаційно правовими формами Цивільний кодекс поділяє юридичних осіб на товариства і установи.

Товариствами є організації, створені шляхом об’єднання осіб (учасників), головною ознакою яких є те, що учасники мають право участі в товаристві. Установою же визнається організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об’єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.

Товариства же в свою чергу поділяються на підприємницькі, які можуть бути створені лише як господарські товариства, і непідприємницькі. Кодекс окреслює правове становище кожного з п’яти видів господарських товариств.

Особливу увагу в кодексі приділено врегулюванню правового становища нерухомості та правочинів з нею. До нерухомості згідно зі статею 181 ЦК відносяться земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Окрім цього, режим нерухомості може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні та інші об’єкти, права на які підлягають державній реєстрації. Нерухомістю відповідно до статті 191 ЦК України також є підприємство як єдиний майновий комплекс.

Кодексом визначено, що право власності та інші речові права на нерухомість (наприклад, право користування, сервітут), обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. А правочини, які вчиняються з нерухомістю, підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню і державній реєстрації. Такі правочини вважаються вчиненими з моменту їх державної реєстрації (незалежно від того, що сторони передбачили як момент вчинення правочину).

А відповідно, і право власності та інше речове право на нерухомість набувається особою з моменту його державної реєстрації. Про це слід пам’ятати та оперативніше реагувати на зазначену вимогу закону. Може трапитись, що втрата часу і відтягування державної реєстрації призведе до того, що на по суті набуту Вами нерухомість (але за законом ще не набуту) як і на інше майно Вашого контрагента державним виконавцем буде накладено арешт з метою примусового виконання Вашим контрагентом рішення суду...

Зазнав значних змін інститут позовної давності. Відтепер спеціальний строк позовної давності може бути як скороченим – до 1 року, так і продовженим в окремих випадках до 5 і 10 років. Більш того, сторони в договорі можуть змінювати строк позовної давності, але лише в бік його збільшення. Потрібно звернути увагу також на те, що з 2004 року строк позовної давності переривається і у випадках, коли і юридична особа вчиняє дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

Ця норма позитивно вплине на можливість стягнення неустойки (як додаткової вимоги), позовна давність щодо якої застосовується лише в 1 рік. Позитивною, але не зовсім досконалою, на наш погляд, є правило про те, що заява про захист цивільного права має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. В таких випадках позовна давність повинна застосовуватись лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

В порівнянні з ЦК УРСР новим кодексом детальніше і відповідно до вимог часу врегульовано окремі види зобов’язань. З’явилися положення про довірче управління майном, факторинг, комерційну концесію, врегульовано розрахунки з використанням різноманітних інструментів (платіжних доручень, акредитива, розрахункових чеків).

Докорінних змін зазнав інститут спадкового права, зокрема положення про спадкування за законом та заповітом. З’явилися положення про заповіт з умовою, заповіт подружжя, встановлення сервітуту у заповіті, новий для України спадковий договір. Іншого значення набули положення про таємницю заповіту і правила його посвідчення. Однією із найсуттєвіших змін можна вважати розширення кола спадкоємців за законом. Відтепер кодекс виділяє п’ять черг спадкоємців.

Узагальнюючи вищенаведене, хотілося б зробити висновок, що в новому Цивільному кодексі України знайшли втілення оновлені, хоча і не цілком досконалі, погляди на те, як мають складатися і регулюватися в нашому суспільстві майнові та особисті (немайнові) відносини. Білих плям у цивільному законодавстві, безперечно, стало менше.

Iнші статтi:

Факторинг як засіб фінансування під відступлення права вимоги  Далi

Гарантія гарантує надійність!  Далi

Возникновение права собственности на жилье по новому Гражданскому кодексу Украины  Далi

Посредников просьба не беспокоиться  Далi

Всi статтi