Зважаючи на численні порушення зобов’язань у комерційній діяльності питомої ваги набирають засоби забезпечення зобов’язань. З прийняттям нового Цивільного кодексу України самим надійним засобом забезпечення зобов’язань безперечно стала гарантія, яку законодавець відокремив від поруки і зробив цілком самостійним інструментом регулювання відносин між контрагентами. Гарантії як специфічному засобу забезпечення зобов’язань присвячені статті 560-569 Цивільного кодексу України. Розглянемо, що нового нам пропонує законодавець і що собою являє гарантія.

Гарантія на практиці

Відповідно до ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація, яка носить загальну назву гарант, гарантує перед кредитором (бенефіціантом) виконання боржником (принципалом) свого обов’язку за договором. Як правило на практиці зустрічаються такі види гарантій:

• гарантія платежу – це зобов’язання банку (іншої фінансової установи), видане за наказом покупця на користь продавця, сплатити останньому певну суму у випадку невиконання покупцем своїх зобов’язань з оплати за наданий товар;
• гарантія виконання зобов’язань – зобов’язання банку (іншої фінансової установи), видане за наказом продавця товарів чи послуг або іншого підрядчика на користь покупця або замовника, сплатити останньому певну суму у випадку невиконання першим своїх зобов’язань із постачання товару (виконанню робіт, надання послуг);
• тендерна гарантія – зобов’язання банку (іншої фінансової установи), видане за наказом сторони, яка бере участь у тендері, на користь сторони, що організовує тендер, виплатити останній певну суму, якщо учасник тендеру порушить умови контракту в частині відмови від його реалізації після того, як він виграє тендер;
• гарантія повернення авансового платежу – зобов’язання банку (іншої фінансової установи), видане за наказом продавця, який отримав аванс від покупця, повернути аванс покупцю у випадку невиконання продавцем своїх зобов’язань із постачання;
• гарантія повернення кредиту – зобов’язання банку (іншої фінансової установи), видане за наказом постачальника на користь кредитора, сплатити останньому суму основного боргу і відсотків за кредитом у випадку невиконання позичальником своїх зобов’язань із кредитного договору у відношенні погашення боргу і відсотків.

Чому надійна?

Надійність гарантії як засобу забезпечення виконання зобов’язань пояснюється з декількох позицій. По-перше, відповідно до ЦК України гарант відповідає за порушення зобов’язання боржником, і обов’язок гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов’язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов’язання (як це зустрічається на практиці). По-друге, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов’язаний сплатити кредиторові грошову суму, зазначену у гарантії. А по-третє, гарантія за загальним правилом не може бути відкликана гарантом. Таким чином, гарантія як засіб забезпечення виконання зобов’язань доволі вигідна кредитору, оскільки навіть за умови визнання договору з боржником недійсним або припинення зобов’язання неможливістю його виконання або через обставини, за які боржник не відповідає, гарант повинен буде сплатити кредиторові певну грошову суму, а гроші, як відомо, є найліквіднішим товаром.

У разі порушення зобов′язання принципалом гарант відповідає перед кредитором у межах строку дії гарантії. За загальним правилом, відповідно до статті 561 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана і є чинною від дня її видачі.

Цивільний кодекс спеціально не передбачає умови, які обов′язково повинні міститися в гарантії. Однак із змісту його статей випливає, що такими умовами можуть бути строк, на який видана гарантія, момент, з якого гарантія набуває чинності, документи, які кредитор надає гаранту разом із вимогою про сплату грошової суми. У гарантії також можуть міститися і інші умови, зокрема, погоджені сторонами підстави відкликання гарантії гарантом; право кредитора передати іншій особі право вимоги до гаранта (можливість цессії). Разом з тим, можливість і порядок відкликання гарантії (повідомлення боржника і бенефіціара) повинні чітко і недвозначно бути зафіксовані у тексті самої гарантії або запобігти зайвим непорозумінням і недвозначного тлумачення умов договору. Оскільки якихось особливих умов цессії відносно до гарантії ЦК України не містить, вона здійснюється за загальними правилами заміни кредитора у зобов′язанні.

Цивільний кодекс України окремо регулює відносини між гарантом і боржником і гарантом і кредитором.

Гарант “vs” кредитор

Розглянемо як ЦК регулює відносини між гарантом і кредитором. Відповідно до статті 563 ЦК України кредитор повинен пред′явити гаранту вимогу про сплату грошової суми у письмовій формі і додати до неї документи, зазначені у гарантії. У цій вимозі або у доданих документах кредитор повинен вказати, у чому саме полягає порушення боржником основного зобов′язання. Така вимога кредитора є позасудовою і може бути заявленою лише в межах суми, на яку видана гарантія як одразу ж після порушення зобов′язання боржником, так і в межах строків дії гарантії. В цьому випадку кредитор не зобов′язаний попередньо звертатися із претензією до боржника, оскільки має право пред′явити вимогу безпосередньо гаранту. Окрім цього неповнота і навіть неправильність інформації, зазначеної у вимозі не впливають на обов′язок гаранта здійснити платіж.

ЦК України містить лише дві виключні підстави, за яких гарант має право відмовитися від задоволення вимог кредитора:

1. Якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії.
2. Якщо вони подані гарантові по закінченню строку дії гарантії.
3. Якщо гарант після пред′явлення до нього вимог кредитором дізнався про недійсність основного зобов′язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника. Але якщо кредитор після повідомлення повторно звернувся до гаранта із вимогою, то така вимога підлягає задоволенню. Якщо ж гарант не здійснить у зазначений у гарантії строк (або за його відсутності – у розумний строк) платіж, то його відповідальність перед кредитором не обмежиться лише сумою, зазначеною у гарантії. За таких обставин застосовуються загальні положення про відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов′язань. В даному випадку мова може йти також про відшкодування кредитору збитків, сплати інфляції і 3% річних.

Зобов′язання гаранта перед кредитором припиняються у разі сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; закінчення строку дії гарантії; відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов′язків за гарантією.

Гарант “vs”боржник

Відносини між гарантом і боржником регулюються за допомогою укладеного між ними договору, який обов`язково містить застереження про надання гарантії. До них застосовуються загальні положення про зобов′язання та договір. Відносини ж, врегульовані між гарантом і боржником в параграфі, що носить назву «Гарантія», мають свою особливість - вони майже не спричиняють юридичних наслідків, а здійснюються з метою координації спільної поведінки гаранта і боржника з тим, щоб не допустити неправомірного збагачення кредитора за рахунок гаранта при умові виконання основного обов′язку боржником. З цією метою стаття 564 ЦК України зобов′язує гаранта після одержання вимоги кредитора негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими документами. Очевидно, що невиконання цього обов′язку ніяким чином не позначиться на зобов′язанні гаранта перед кредитором.

Цивільний кодекс не містить прямої вказівки на оплатність послуг гаранта. Однак із статті 567 випливає, що гарант має право на оплату своїх послуг боржником.

Гарант має право на зворотню вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між ним і боржником. Однак якщо сума, сплачена гарантом кредиторові не відповідає умовам гарантії, за загальним правилом гарант не має право регресу до боржника в межах цієї суми. Але договором між ними може бути передбачений і інший варіант.

Iнші статтi:

Факторинг як засіб фінансування під відступлення права вимоги  Далi

Новий Цивільний кодекс – вимога сьогодення  Далi

Возникновение права собственности на жилье по новому Гражданскому кодексу Украины  Далi

Посредников просьба не беспокоиться  Далi

Всi статтi